Освітня реформа: чи готові вчителі? Про Нову школу в дії
Дуже часто серед побажань людини – бажання стабільності. Але з точки зору точних наук, стабільність, то є константа, особливо добре це видно на графіку:
Тобто до чогось ми прагнули, досягли цієї точки і далі чітко, красиво, стабільно. Але разом з тим, стабільність, це такий стан, де нічого не змінюється і з часом стабільність треба струшувати, щось змінювати, виходити на новий рівень.
Точно таке струшування проходить зараз в українській освіті. Модель, яка прекрасно себе зарекомендувала ще в минулому столітті застаріла і зовсім не підходить для дітей сьогодення. Адже вони зовсім інші, вони ростуть у вік технологій, у вік, коли завчений матеріал не застосовується, стає непотрібним. Це покоління, яке вчиться в русі, пізнає в русі, відходять в небуття багато професій.
Тому реформування освітнього процесу – закономірна зміна. Проте, не слід забувати про головну ланку цього процесу:вчителів. Адже саме вчителі, повинні найшвидше відреагувати і навчитись новому.
А тут реформаторів чекає велика заковика – вчителі не прагнуть змін. Точніше, не всі вчителі, а ще точніше – для усіх змін в процесі навчання необхідно «реформувати» усі ланки – класи, програми, світогляд викладачів.
Ще в 2016 році Міністерство освіти на науки надали рекомендації, щодо вдосконалення навчального процесу. Нововведення були гідні, давали широке поле дій для вчителів, але, на превеликий жаль, в основному вони залишились рекомендаціями на папері. Відома у фейсбук-просторі група Батьки-SOS замайоріла дописами на кшталт «школа №, вчителі ігнорують рекомендації», «школа №, все без змін». А були й такі випадки, коли батькам відповідали педагоги: «Це лише рекомендації, які наш педагогічний колектив вирішив не дотримуватись».
Тобто, вчителі, які роками вчили дітей по усталеній схемі не хотіли нічого міняти. Вони вийшли на ту константу і мали стабільний результат, озвучували фрази «скільки вже тих реформ було, а я як вчила так і буду вчити». Не всі, звісно, і навіть не від віку це залежало. Та в декого є сумніви, що передовий світовий досвід який дає кращі результати може бути більш ефективним.
Зараз вводиться “Нова Українська Школа“. Це зовсім інша система навчання, інший підхід, навіть батьки панікують, що «дитя готувалось до школи, серйозно займалось, а виявляється все зайве і будуть більш глибоко вивчати основи». Звичайно МОН прикладає багато зусиль для того, щоб вчителі покращили свої професійні навички відповідно до реформи. Але реальність на жаль така, що багато вчителів взагалі не мають досвіду у роботі з комп’ютером, або навіть не мають доступу до мережі Інтернет…
Створені різні курси для підвищення кваліфікації, де можна вибрати модулі і вчителі можуть вибрати те, що на їх думку необхідно підтягнути. Знову ж таки в електронному варіанті.
Те ж саме стосується наповнення класних кабінетів. Законом прописані і інтерактивні дошки, і предметні класи, але діти навчаються в тих же відремонтованих батьками кабінетах, а лабораторні роботи досі проводяться на старому обладнанні, і замість дослідження процесів в природі – збирання пластикових моделей молекул помилково називають STEM-освітою…
Хоча в Україні є можливість придбати якісне комплексне забезпечення в навчальні заклади: прекрасні набори для початкової школи, для робототехніки, для створення проектів з хімії, біології, природознавства, програмне забезпечення, дидактичні матеріали. Не просто підручники і зошити, а те що зацікавить, розвине, допоможе зробити освіту значимою.
Для створення інклюзивних класів, які передбаченні на законному рівні необхідні сучасні засоби, професійні вчителі, їх асистенти, психологи. А по факту у більшості немає навіть поняття що “сучасне” це може бути щось більше за закупівлю еспандерів та абакусів з двома десятками глобусів.
Звичайно, жити в час змін це дуже відповідально, адже потрібно вчасно відпустити минуле і навчити дітей змінювати майбутнє. Багато професій через пару років просто зникне, натомість прийдуть нові. Але професія «вчитель» завжди актуальна, тому необхідно підвищувати її статус, дійсно якісно готувати їх професійно і, звичайно, не чинити опору реформам які пишуться з баченням перспективи.